Постанова КЦС ВП від 29.05.2019 року

Друк

Пошук

551

Просмотров

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Постанова

касаційний цивільний суд верховного суду ( КЦС ВП )

Історія справи

Державний герб України

Постанова

Іменем України

29 травня 2019 року

м. Київ

справа № 2-1410/2010

провадження № 61-25207св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Лесько А. О., Мартєва С. Ю., Фаловської І. М., Штелик С. П. (суддя-доповідач)

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Фідобанк» на рішення апеляційного суду Одеської області від 29 березня 2017 року у складі суддів: Погорєлової С. О., Цюри Т. В., Сидоренко І. П.,

учасники справи:

позивач - відкрите акціонерне товариство «Ерсте Банк», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Фідобанк»,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2009 року відкрите акціонерне товариство «Ерсте Банк» (далі - ВАТ «Ерсте Банк») звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позов мотивовано тим, що 06 травня 2008 року між ВАТ «Ерсте Банк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 014/9252/6/14829, відповідно до умов якого позичальник отримала кредиту у розмірі 90 тис. доларів США зі сплатою 13,00 % річних строком до 05 травня 2028 року. В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ВАТ «Ерсте Банк» та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 06 травня 2008 року укладений договір іпотеки № 014/9252/2/14829/1, предметом якого є: квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 63,8 кв. м.

Внаслідок порушення позичальником строку та порядку та погашення кредиту станом на 22 вересня 2009 року утворилася заборгованість у розмірі 101 219 доларів 84 центи США, що за курсом Національного банку України становить 810 446 грн 99 коп., яку позивач просив стягнути у солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Також позивач просив встановити наступний порядок виконання рішення: відносно ОСОБА_1 -шляхом звернення стягнення на будь-яке майно, що їй належить і на яке може бути звернуто стягнення; відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_2 - шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 16 квітня 2010 року позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «Ерсте Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 810 446 грн 99 коп. та 1 820 грн судових витрат.

Рішення суду мотивовано тим, що зобов`язання повинно виконуватися належним чином, невиконання зобов`язання дає право на стягнення боргу в судовому порядку.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 11 серпня 2015 року заяву публічного акціонерного товариства «Фідобанк» (далі - ПАТ «Фідобанк») про заміну сторони виконавчого провадження задоволено. Замінено стягувача з ПАТ «Ерсте Банк» на ПАТ «Фідобанк» у виконавчому провадженні щодо примусового виконання виконавчого листа № 2-1410/10, виданого 18 лютого 2011 року Київським районним судом м. Одеси про стягнення заборгованості у розмірі 810 446 грн 99 коп.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 16 лютого 2016 року замінено сторону виконавчого провадження з ПАТ «Ерсте Банк» на ТОВ «Фінанс Транс Груп» у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа № 2-1410/10, виданого 18 лютого 2011 року Київським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 1 820 грн.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 05 вересня 2016 року заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 квітня 2010 року залишено без задоволення.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 18 січня 2012 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 квітня 2010 року залишено без змін.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 29 березня 2017 року заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 квітня 2010 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 18 січня 2012 року скасовано в частині солідарного стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ «Ерсте Банк» заборгованості за кредитним договором № 014/9252/6/14829 від 06 травня 2008 року в сумі 810 446 грн 99 коп., судового збору в розмірі 1 700 грн та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн. В цій частині ухвалено нове рішення.

У задоволенні позову ПАТ «Ерсте Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором № 014/9252/6/14829 від 06 травня 2008 року в сумі 810 446 грн 99 коп. відмовлено. В решті рішення залишено без змін.

Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що солідарна відповідальність боржника та майнового поручителя нормами ЦК України не передбачена. Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, дійшов правильного висновку про неналежне виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку з чим утворилась заборгованість в сумі 810 446 грн 99 коп., проте допустився помилки щодо солідарного стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Таким чином, суд першої інстанції не визначився з характером правовідносин між сторонами, застосував закон, який не підлягає застосуванню, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв`язку з чим рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 квітня 2010 року підлягає скасуванню з ухваленням нового по суті заявлених позовних вимог. В порядку статті 318 ЦПК України підлягає скасуванню ухвала апеляційного суду Одеської області від 18 січня 2012 про залишення без змін рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 квітня 2010 року.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1)Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ «Фідобанк» просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що однією з позовних вимог є звернення стягнення на предмет іпотеки. Крім того, апеляційний суд безпідставно поновив ОСОБА_3 строк на апеляційне оскарження рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 квітня 2010 року, оскільки заявник у серпні 2013 року звертався до банку із заявою щодо придбання майна, яке реалізовано з прилюдних торгів в межах виконавчого провадження із примусового виконання рішення суду першої інстанції, тобто, був обізнаним щодо наявності оскаржуваного судового рішення.

(2) Позиція ОСОБА_3

У запереченні на касаційну скаргу ОСОБА_3 зазначає, що ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 05 вересня 2016 року відмовлено у задоволенні його заяви про перегляд заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 квітня 2010 року, а тому строк на апеляційне оскарження вказаного рішення ним не пропущено. Він та ОСОБА_2 були майновими поручителями за договором іпотеки, а тому стягнення із них коштів за кредитним договором є незаконним, а позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки не заявлено.

(3) Позиція ОСОБА_1

У запереченні на касаційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що суд першої інстанції фактично звернув стягнення на предмет іпотеки, проте таке рішення не відповідає вимогам статті 39 Закону України «Про іпотеку», зокрема суд не вказав у ньому початкової ціни для реалізації предмета іпотеки, а тому таке рішення не можна залишити в силі за касаційною скаргою банку.

15 травня 2018 року справу передано до Верховного Суду.

Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Суди установили, що 06 травня 2008 року між ВАТ «Ерсте Банк» та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 014/9252/6/14829, відповідно до умов якого позичальник отримала кредиту у розмірі 90 тис. доларів США зі сплатою 13,00 % річних строком до 05 травня 2028 року.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ВАТ «Ерсте Банк» та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 06 травня 2008 року укладений договір іпотеки № 014/9252/2/14829/1, предметом якого є: квартира АДРЕСА_1 , загальною площею 63,8 кв. м.

Відповідно до статей 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомими майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною першою статті 33 та статті 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено право іпотекодержателя задовольнити свої вимоги за основними зобов`язаннями шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов`язанням (стаття 11 Закону України «Про іпотеку»).

З урахуванням сутності іпотеки як способу забезпечення виконання зобов?язання, що обмежує відповідальність іпотекодавця вартістю предмета іпотеки, колегія суддів погоджується із висновками апеляційного суду щодо безпідставного стягнення судом першої інстанції заборгованості із майнових поручителів та основного боржника у солідарному порядку.

Разом з тим, поза увагою апеляційного суду залишився пункт 2 позовних вимог банку щодо порядку виконання рішення про стягнення боргу із ОСОБА_3 та ОСОБА_2 шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, що по суті є позовною вимогою про задоволення вимог за рахунок предмета забезпечувального обтяження.

За вимогами частини першої статті 303 ЦПК України 2004 року під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Положеннями частини першої статті 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Внаслідок порушення норм процесуального закону апеляційний суд не розглянув справу у повному обсязі заявлених вимог та не вирішив питання щодо звернення стягнення на предмет іпотеки у порядку статті 39 Закону України «Про іпотеку», що є підставою скасування оскаржуваного судового рішення в частині вирішення позову до майнових поручителів із передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції за статтею 411 ЦПК України.

В частині вирішення позову до основного боржника рішення апеляційного суду залишається без змін на підставі статті 410 ЦПК України.

Доводи касаційної скарги щодо пропуску строку на апеляційне оскарження є безпідставними, оскільки за змістом частини четвертої статті 231 ЦПК України 2004 року у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 05 вересня 2016 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 16 квітня 2010 року, а тому строк на апеляційне оскарження вказаного рішення ним не пропущено.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до підпунктів 1 та 3 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази та/або встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Згідно із частиною четвертою статті 411 ЦПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

За викладених обставин, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню в частині вирішення позову до майнових поручителів з передачею справи в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 410, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Фідобанк» задовольнити частково.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 29 березня 2017 року скасувати у частині вирішення позову банку до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , справу в цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В іншій частині рішення апеляційного суду Одеської області від 29 березня 2017 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: А. О. Лесько

С. Ю. Мартєв

І. М. Фаловська

С. П. Штелик